Яворський Володимир Полікарпович

Народився в м. Києві. Закінчив Київський кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі. Дістав призначення на службу в Київ. Поєднуючи службу в армії йде вчитися до університету як вільний слухач природознавчого відділу фізико-математичного факультету. У 1905 р. починає працювати у Київському університеті на посаді старшого лаборанта кафедри органічної хімії, певний період часу був і викладачем. Перебування в університеті поєднував з політичною діяльністю. Після більшовицького перевороту займав різноманітні адміністративні посади, реорганізовував систему освіти. Брав участь у І Світовій війні, розробляючи в спеціальних лабораторіях спосіб виробництва азиду натрію. Після 1917 р. брав активну участь у реорганізації середньої і вищої школи, в створенні рабфаків на Україні. Тривалий час працював у КПІ як професор (з 1926 р.), потім зав. кафедрою органічної хімії (1927-36 рр.) та декан хіміко-технологічного факультету КПІ (1927-30 рр.). У 1934 р. без захисту здобуває науковий ступінь доктора й одразу обирається академіком АН УРСР. У 1930-39 рр. - керівник сектором органічної хімії НДІ хімії Наркомпросу, а потім інституту хімії АН УРСР. У 1935 р. - зав. кафедрою органічної хімії Київського університету. Організатор інституту органічної хімії АН України, і з 1939 р. по 1941 р. - його директор. Під час війни, аж до своєї смерті, директор об'єднаного інституту хімії АН УРСР.

Область наукових інтересів. Перші свої кроки у науці В.П. Яворський почав з вивчення методів добування високоненасичених кислот за реакцією С.М. Реформатського, а потім у коло його інтересів увійшли синтези з участю ненасичених галогенмагнієвих реагентів та хімія органічних азидів.

Нагороди. У 1935 р. присуджено звання заслуженого діяча науки УРСР.

Сам виконав 10 наукових праць з органічної хімії, 42 роботи виконано під його керівництвом.