Ельтеков Олександр Павлович

У 1868 закінчив Харківський університет і одержав ступінь кандидата природничих наук. Працював лаборантом при хімічній лабораторії університету. У 1877 році сформулював відоме правило Ельтекова, згідно якому спирти, які мають гідроксильну групу при подвійному зв’язку, необернено перетворюються в ізомерні насичені альдегіди і кетони.

1878 - відкрив реакцію добування альдегідів та кетонів, нагріванням відповідних α,β-дибромалканів з водою за присутності оксиду свинця. Остання стадія цього перетворення перегруппування α,β-гліколів в карбонільні сполуки - називають перегруппуванням Ельтекова. У 1876-1885 роках працював в Харківському епархіальному жіночому училищі. У 1884 захищав магістерську дисертацію у Харківському університеті на тему "Материалы по вопросу о молекулярных перемещениях между углеводородами ряда этилена и между предельными спиртами". З причини видатних досягнень цієї роботи університет присвоїв Ельтекову ступінь доктора хімії. Це був перший приклад в історії Росії застосування параграфу університетського статуту, який надавав право факультетам присудити за наявною дисертацією в особливих випадках прямо ступінь доктора, минаучи магістерський ступінь. З 1885 року ад’юнкт професор Харківського технологічного інституту. З причини хвороби вийшов у відставку і лекції не читав, хоча займався обладнанням лабораторій, з квітня 1887 - екстраординарний професор Харківського університету, але вже через 5 місяців знову вийшов у відставку з причини хвороби. У 1889 році став у 43 роки професором Київського університету. Перший час він вів зі студентами практичні заняття з аналізу, а потім читав лекції. Але спочатку черевний тиф, а потім хронічна хвороба гортані, від якої він став втрачати голос довели його до смерті.