Бабичев Федір Семенович

Народився на Слобожанщині (м.Ровеньки). Після закінчення місцевої школи поступив на хімічний факультет Київського університету. Закінчив його в 1944 році. Пройшов шлях від завідуючого хімічним складом до декана хімічного факультету. У 1948 р. захистив кандидатську дисертацію за матеріалами дослідження метиленових основ ряду похідних тіазолу. У 1965 р. захистив докторську дисертацію на тему "2-Бензтиазолилалкил(арил)карбоновые кислоты и синтезы из них гетероциклов с мостиковым атомом азота". З 1967 р. професор кафедри органічної хімії. На протязі 1968-1978 років декан хімічного факультету. У 54 роки був обраний завідуючим кафедрою (1971 р.). У 1973 р. обраний академіком НАН України. У 1978-1988 роки був віце-президентом НАН України. З 1988 року радник Президії НАН України. У 1985 присуджена премія НАН України імені Л.В. Писаржевського за монографію "Химия изоиндола" (разом з Ковтуненком В.О.). У 1995 присуджена премія НАН України імені А.І. Кіпріанова за цикл праць "Синтез та реакційна здатність сполук ряду ізоіндолу та ізохіноліну" (разом з Ковтуненком В.О. та Киселем В.М.). У 1998 присуджена Державна премія з науки та техніки за цикл праць "Молекулярний дизайн гетероциклічних сполук" (разом з Воловенком Ю.М. та Ковтуненком В.О.). З 1994 року почесний Соросівський професор. У 1997 р. присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

Тривалий час читав загальний курс органічної хімії та спецкурс "Стереохімія органічних сполук". Автор 394 наукових публікацій (з них понад 100 авторських свідоцтв), у тому числі посібника з хімії для вчителів "Будова і властивості органічних сполук" (1971 р., разом з М.Ю. Корніловим), трьох монографій та 6 літературних оглядів. Виховав двох докторів та понад 30 кандидатів наук. У 1980-1988 роках обирався депутатом Верховної Ради УРСР Х та ХІ скликань. Тривалий час був заступником головного редактора видавництва української енциклопедії.